6 найважливіших цікавинок "Бастіону"

Фортечна галерея «Бастіон» уже давно стала улюбленим місцем відпочинку та приємних покупок для багатьох іванофранківців. Нерідко бувають у нас відвідувачі з інших міст і навіть країн. Але, мабуть, не всі наші гості знають про найважливіші цікавинки галереї, на які обов’язково варто звернути увагу. Якщо ви хочете дізнатися про них більше, цей міні-гід – для вас.

Герб Станиславова

На фоні стіни з зображенням давнього міського герба гості галереї охоче фотографуються, тут часто влаштовують презентації й творчі зустрічі. Однак не всі знають, якою давньою є його історія. В 1663 році польський король Ян Казимир видав привілей, що підтверджував надання Станиславову магдебурзького права і дозволяв використовувати міський герб. Цей герб неодноразово змінювався, якщо мова йде про окремі деталі його зображення. Але первинний його вигляд був саме таким: на червоному полі видніється фортечна брама з трьома вежами. Срібний хрест Пилява розміщений на блакитному фоні всередині брами, а ціла композиція розташована на зеленому пагорбку.

 Зображення міського герба ми бачимо на давніх міських печатках. Вважається, що найстаріша печатка міста Станиславова походить з 1670 року. На ній був латинський напис: «Sigillum civitatas Stanislavoviensi». (печатка міста Станиславова). В XVII ст. такими печатками затверджували різні документи в міському магістраті.

Макет міської ратуші

З 2014 року у фортечній галереї «Бастіон» можна оглянути макет другої міської ратуші, збудованої в 1695 році. Вона була хрестоподібною у плані, мала дев'ять поверхів і вежу з куполом. На рівні п'ятого поверху містився годинник із чотирма циферблатами, а на другому і третьому поверхах відбувалися засідання магістрату і суду. Перший поверх здавався в оренду купцям, які відкрили там крамниці. В підвалах розташовувалась в'язниця, там тримали кримінальних злочинців, а також опришків. Ратуша сильно постраждала під час Мармулядової пожежі 1868 року – від неї залишився лише обгорілий кістяк. Макет виготовили скульптори Дмитро і Тарас Пилипонюки з Богородчанського району і він став першим у проєкті «Мініатюрне місто», ініційованому Олегом Заріцьким.  На разі ведуться обговорення, макет якої міської споруди має бути наступним у цьому проєкті.

Обриси Станиславівської фортеці

На площі фортечної галереї «Бастіон» кольоровою бруківкою викладено обриси міської фортеці зразка 1680-х років. Перший варіант фортеці Станиславова був шестикутний та втілював ідею міста-зірки. Цю систему розробив італійський архітектор Вінченцо Скамоцці, і вона вважалася найбільш прогресивною в тодішній фортифікації. Принципи цієї системи використав у своєму проєкті «батько» Станиславівської фортеці – архітектор Франсуа Корассіні. За наказом Андрія Потоцького протягом 1679-1682 років фортецю розбудували – звели магнатську резиденцію, яку захищали два нових бастіони. Будівництвом замку та розбудовою фортеці займався вже інший архітектор – француз Шарль Бенуа.  Підсвічені контури міської фортеці можна також побачити на стенді, розташованому всередині галереї.

Вікна з видом на каземати

Завітавши до кафе «Milk&Pink», гості галереї мають нагоду не лише випити смачної кави та поласувати вишуканим десертом, а й побачити залишки фортечних казематів.

Ці цегляні укриття знаходилися всередині фортеці вздовж внутрішніх стін і використовувалися як сховища для амуніції та різних припасів. Зверху вони прикривалися товстим шаром землі. Цікаво, що тоді цеглу виготовляли вручну, розгладжували зверху пальцями, від чого вона отримала назву «пальчатка». На верхній частині такої цеглини завжди є кілька слідів-борозн від пальців. Майстер щільно набивав дерев’яну форму глиною, потім проводив зверху пальцями і зчищав усе зайве. Залишалися щоразу інші сліди, тому неможливо натрапити на дві однакові тогочасні цегли.

Розкриття автентичної кладки

З обох боків від входу з боку вулиці Гузара бачимо два «віконечка» у цеглі, що облицьовує мури. Архітектори називають їх «розкриттями автентичної кладки». Вони призначені для того, щоб усі охочі дізналися, як виглядала давня кам’яна кладка. Мури фортеці будувалися з білого, грубо обтесаного вапнякового каменю. Історія будівництва з цього каменю нараховує не одне тисячоліття, наприклад, з вапнякових блоків побудовані ще єгипетські піраміди. Значна частина середньовічних замків у Європі теж складається з вапнякового каменю, адже його було легко добувати та обробляти. Вже тоді такий будівельний матеріал вважався корисним для здоров’я, адже він «дихає», а тому в будівлях немає плісняви й надмірної вологості. Вважається, що кам’яні стіни фортеці вперше обклали цеглою ще у 1690-х роках.

Гарматне ядро

Праворуч від входу до галереї з боку вул. Гузара є ще один цікавий експонат – старовинне гарматне ядро. Його віднайшов і подарував галереї краєзнавець Іван Бондарев. Ядро укріплене на металевому кронштейні, а під ним міститься табличка з символами «MDCLXXVI», тобто «1676» римськими цифрами. Є припущення, що цей маленький сувенір походить ще з часів «першого хрещення» Станиславівської фортеці у 1676 році – облоги турецькими військами під проводом Ібрагіма-паші на прізвисько Шайтан. Багатотисячна армія турків кілька тижнів перебувала під Станиславовом, але здобути місто так і не змогла. Розчаровані турки рушили на північ, дорогою спалили Галич. Цікаво, що за вагою ядра у ті часи визначали калібр гармати. Масу обчислювали у фунтах, причому польський фунт складав 405 грамів. Зброєю великого калібру вважалися гармати в 12 та 8 фунтів, однак використовувалися й менші – на три або й півтора фунта.

 

 

 

 

 

 

 

11.02.2020