ua pl en

Творчий проект Катерини Ганейчук "Покрови"

ПОКРОВИ

рушники то від слова рушати
з рушником йшли до шлюбу й до війська
в останню та щойно народжену путь

рушники – то є наші ПОКРОВИ
що як шкіра у просторі нас обгортають
ПО КРОВІ та духу єднають у РІД та НАРІД,
а у течії часу стають нам ковчегом

ПРО ЗНАКИ
Серед творінь людських нема нічого ціннішого, ніж просто знак. Може, лишень слова, що називають все, що Бог створив? Та всі вони складаються із них, зі знаків!

Колись, я попала на опитування: «Яке, на мою думку, з винаходів людських є найціннішим?»

Хтось казав телебачення, хтось казав – телефон. Ще був варіант – колесо.

Вже краще – музика. Та вона живе завдяки збереженню її в знаках – нотах. Література – в буквах, теж знаки.

Комп'ютерні технології – це написання програм, також комбінації знаків, нулів з одиницями… Цифри. Всі науки - це передача даних знаками.

Але й людські стосунки повні знаків. Починаючи від світлофорів і закінчуючи жіночими сльозами. Ми передаємо інформацію жестами, мімікою. Посмішка при зустрічі, рукостискання - це знаки. В мистецтві знаком виступає і лінія, і колір: «червоне, то любов, а чорне…»

Є знаки, що у всіх людей спільні. Їх відчитає кожний нелінивий і охочий пізнати. Відкрита долоня, Мати з дитиною… А є знаки, що зрозумілі лише представникам окремої групи: чи то покоління, чи то народу. Що не читається? Думаю, чуже. Щось закладається з дитинства, а щось ми впізнаємо «серцем» чи «душею», бо це знає наша кров. Я знаю не одну історію пробудження тої крові. Ми знаємо.

Є знаки, що важливі для самоідентифікації, для визначення себе в просторі та часі. Їх треба оберігати, щоб не втратити себе. Для мене вони живуть не тільки в гербах і буквах. Вони живуть у вишивці і ткацтві, старих іконах і, звичайно, в наших обрядових піснях і танцях. Це важливо для народу, який є, на моє переконання, частиною творчої складової людства. Носієм прадавньої мови та культури. Окремі народи, як і окремі люди бувають різні в основі своїй. Одні добре організовані, системні й впорядковані, інші потребують творчості та свободи від будь-якого насильства і влади. А є ще такі, які живуть, користуючись з творчих і неорганізованих – присвоюючи собі чужі винаходи, історію, творців і територію…

Я не сприймаю як «свої» чи «наші» ідеї в мистецтві швидкого самознищення цивілізації «сірого натовпу», самотньої постаті в прірві мегаполісу… Можу поспівчувати, звичайно, тим, хто не з вірою і думає, що життя безглузде і великим натовпом рухається до самознищення. Це все розвинуті ідеї, що впали в добрий для них ґрунт зневіри й самозабуття. Або живуть, лише як мода.

Так, я розумію, що народи не можуть лишатись в часі законсервованими та ізольованими, бо це неприродній і негативний процес. І що «людська дифузія» в наш час в активній фазі. Чудово, та розчиняється не все! І я обираю бути носієм того цінного на мій погляд, що не має бути втраченим, як архаїчно я б не виглядала. Що саме? Ідеї сакральності мови, ідеї екології душі і єднання з природою, - весь космос українського світогляду. Знаю, що не одна і що це надає змісту.

25.10.2019 - 19.11.2019

цікаве
  • Виставка «Сучасний портрет 2019: Екологія»

    Шоста спільна щорічна фотовиставка, присвячена розвитку портретного жанру фотографії, яка проводиться у фортечній галереї Бастіон. Мета щорічної сп...

    15.10.2019

  • Виставка батику Анни Соколан "Подих природи"

    Анна Соколан народилася в Івано-Франківську. Навчалася в художній школі. Після 9 класу поступила в Косівське училище прикладного та декоративного мист...

    26.10.2019

  • Виставка живопису Марти Пітчук "Культ. Мотанка"

    «Культ. Мотанка» - виставка, в якій розкрите нетрадиційне бачення традиційного оберегу. Лялька мотанка – прадавній український об...

    30.10.2019